Пропагандисты Кремля

-Магдалена Ташева (журналист)
- Александр Ронкин (главред еженедельника Эхо, генеральный директор и совладелец Ronkino Media)
- Видаль Сесар (журналист)
- Авигдор Эскин (политтехнолог)
- Давид Эйдельман (политтехнолог)
- Ната Потемкина (журналист)
- Макс Лурье (главред информационного агентства Курсор)
- Самарджия Слободан (журналист, РФ)
- Данила Анисимов (журналист RUPTLY, РФ)
- Андрей Бабин (журналист, Эстония)
- Владимир Бучельников (журналист, Латвия)
- Максим Березин (корреспондент НТВ)
- Елена Березовская (руководитель интернет-издания Украина.ру)
- Давид Березицкий (Novorossia News Agency, Польша)
- Владимир Букарский (историк, политолог, руководитель Eurasia Inform)
- Габор Селеш (бизнесмен, владелец телекомпании Эхо-ТВ, Венгрия)
- Павел Гаврилов (журналист)
- Павел Григорчук (главред ресурса Гренада)
- Оксана Давид-Дудина (блогер)
- Эдуард Эльдаров (журналист, Латвия)
- Алексей Ефимов (гендиректор международной сети Первый канал)
- Христо Ивановски (журналист)
- Елена Йончева (журналист)
- Дмитрий Киселев (гендиректор агентства Россия сегодня)
- Николай Кабанов (журналист, Латвия)
- Ольга Коваленко (глава издания Новости - Казахстан совместно с РИА Новости РФ)
- Якоб Корейба (журналист RT (РФ), Польша)
- Александр Нечаев (корреспондент ТАСС в ЮАР)
- Елена Палажченко (представитель РИА Новости в Турции)
- Вероника Паучикова (блогер)
- Алексей Пиманов (президент медиахолдинга Красная звезда)
- Александр Потапов (редактор Известий)
- Стив Росенберг (журналист BBC, Великобритания, входит в кремлевский пул)
- Антонио Хосе Родригес (журналист Quatro, El Pais, El Confidencial, Испания)
- Эрика Ругальская (журналист, Латвия)
- Михаэль Рутц (журналист Die Zeit, Frankfurter Allgemeine, Германия)
- Ференц Санисло (ведущий телекомпании Эхо-ТВ, Венгрия)
- Мануэль Ангель Састрэ (журналист Quatro, El Pais, El Confidencial, Испания)
- Андрей Сафонов (журналист, Молдова)
- Андрей Сужанский (корреспондент ТАСС (РФ) в Вашингтоне)
- Марианна Тарасенко (журналист, Эстония)
- Эмма Уэллс (журналист BBC, Великобритания, входит в кремлевский пул)
- Валерий Фадеев (журналист, главред журнала Эксперт, РФ)
- Владислав Фронин (главред Российской газеты)
- Сергей Хелемендик (блогер, публицист, Словакия)
- Давид Худжец (Novorossia News Agency, Польша)
- Антон Чичеров (журналист BBC, Великобритания, входит в кремлевский пул)
- Алексей Шаравский (главред издания Взгляд.ру)
- Андрей Шитов (руководитель корпункта ТАСС в Вашингтоне)
- Драган Яньятов (журналист, Македония)


<a href="http://liga.net/">Источник</a>

- Ви сказали, що фактично війна йде не між Україною та Росією, а між Росією та ЕС.

Ви більше року намагалися пояснити це у західних ЗМІ. Цей факт зараз є очевидним на Заході?
– Я аргументував це ще навесні 2014 року. Протягом останніх шести місяців усе більше і більше провідних західних журналістів говорять про це, що Україна – це лише один з елементів більш широкої стратегії, що спрямована на руйнування Європи.
Тобто це так. Хотілося б, щоб ще більше експертів зрозуміли це, але дехто з них зараз вже дійсно це бачить і не сприймає як просту річ.
– Що Ви маєте на увазі під "не сприймають як просту річ"?
– Проблема в тому, що навіть якщо європейці розуміють, що це спрямовано проти їх домівок, це не означає, що у них є відповідь.
Їм можна сказати, що це може зруйнувати ЄС. Проте ЄС раніше ніколи не мав справу з ким-небудь, хто збирався б його зруйнувати. Це їх головна ідея.
У ЄС панують дві головні ідеї бачення самих себе.
По-перше: "Те, що ми існуємо – це природно". Вони не уявляють, що можуть розпастися на частини. І по-друге, оскільки вони дуже гарні – з якого дива комусь їх ненавидіти і хотіти зруйнувати?
Маючи дві такі думки, дуже важко боротися зі справжнім ворогом.

– Як змінилось сприйняття України закордоном у 2013-2014 році і зараз?

– У 2013-14 роках у західних ЗМІ панував суцільний безлад. Частково через те, що Майдан був неочікуваним, однак частково і через те, що російська пропаганда виявилась настільки ефективною.
У мене багато друзів серед тих, хто був на Майдані, і я розумів, що відбувалося. У той час я був у Європі і бачив, що західні ЗМІ дуже далекі від реальності.
Імідж України у 2013-14 роках – це суцільний безлад та непередбачуваність.
В Європі не було жодного уявлення про цю революцію. Навіть лунали запитання про те, чи вони, українці – це росіяни чи це не росіяни. Ніхто не знав напевне. Гадаю, що з того часу справи істотно покращилися.
– За рахунок чого покращився цей імідж?
– Існує інше покоління молодих журналістів, що побудували собі кар'єру на репортажах з Києва та Донбасу. Для них Україна – реальне місце, де у них є друзі, знайомі та колеги.
Зараз навіть є люди, яких призначають на роботу в Москву, при цьому свій перший досвід вони здобули в Україні – що для вас краще, аніж це було б навпаки.
Тобто, у цілому я б сказав, що ситуація значно покращилася. Хоча це й не означає, що інформація повністю доходить туди, куди вона має доходити.
Маю на увазі те, що існують сектори, у яких громадська думка є дуже сильною, особливо у Німеччині – і вона фактично повторює те, що говорять російські ЗМІ.

– Після Майдану у нас було "вікно можливостей" для швидкої зміни ситуації в Україні. Зараз експерти говорять, що це вікно зачиняється. Як Ви вважаєте: у нас ще є час для змін?

– Прочинене це вікно, чи зачинене – залежить від вас. Наша допомога є недостатньою, але ви можете це зробити, це можливо. І якщо ви зможете це зробити, то врешті-решт і люди на Заході допомагатимуть вам більше.
Проте вам не слід розглядати це як "вікно", яке може "зачинитися".
Країни можуть проводити внутрішні реформи навіть за дуже складних умов. У минулому є такі приклади, і це може бути зроблене зараз.
– Чи сприймається Україна як суб'єкт на геополітичному рівні?
– Так, але ще недостатньою мірою. Люди сприймають Україну як країну, і це вже має велике значення, це відмінність від того, що було три роки тому.
Зараз люди точно знають, що Україна – це окрема країна.
І навіть у Німеччині нічого не знати про Україну вважається ганебним.
Наступним кроком після визнання того, що Україна – це країна, має бути визнання того, що Україна – це хороша країна.
Тобто так, вас сприймають як суб'єкт. Але наступним кроком має бути зміна репутації цілковитої корумпованості.
Реформи в Україні – це не один великий момент, під час якого необхідно встигнути зробити все.
Реформи мають давати позитивний відгук. Якщо ви реформуєте судову систему, це має давати позитивний відгук, реформа податкової системи має давати позитивний відгук. Кожна маленька річ може покращити ситуацію.
Також важливо переконати українців, що справи йдуть у вірному напрямку.
Вам не потрібно повторення революційної ситуації, щоб мати можливість зробити усе і одразу, це не так. У вас і не було революції, яка б очистила усе. Зараз вам необхідні певні невеликі, але успішні речі

патрабаваньні ўдзельнікаў блакады

Коли Мустафу Джемілєва запитали про ризики, пов'язані з транспортною блокадою Криму, він прямо відповів: ризик є, посилення репресій в Криму можливе. Ветеран радянських таборів Джемілєв знає напевно: свобода – справа ризикова.

За неї платять кров'ю, часто – життям. Це знали ті, хто загинув на Майдані, знають ті, хто воював на Донбасі. Інші намагаються відігнати думку про ціну свободи – надто вже великий дискомфорт. Та й свобода не для всіх комфортна. З такими людьми ініціатори блокади Криму – в жорсткій світоглядної конфронтації.
Мене не покидає відчуття, що лідери кримськотатарського народу в київських коридорах влади відчувають себе незатишно. Там занадто тягуча і в'язка атмосфера для людей, звиклих діяти. Там рішення, що вимагає політичної волі, пропускається через сотні бюрократичних фільтрів, з яких виходить щось, не схоже на задумане спочатку. Там діє чиновницька логіка, яка часто радикально відрізняється від нашої, повсякденної. Саме чиновницьке мислення зіграло фатальну роль, коли готувався закон про вільну економічну зону «Крим». Інтерес українських олігархів збігся з інтересом чиновників – їм треба було якось «вписати» анексію Криму в чинний фіскальний механізм. І хоча про жодні інвестиції в Крим, що передбачаються вільною економічною зоною, не йшлося, «сіру зону» на півострові назвали ВЕЗ. У владній реальності знайомі слова набувають нового змісту, відомого лише вузькому колу посвячених. А там вже недалеко і до реальності, описаної Олдос Хакслі, де рабство – це свобода.
Блокада покаже, хто готовий торгувати, а хто боротися, іноді й на шкоду своєму добробуту
Навіщо потрібна блокада? В чому сенс? Адже навряд чи ФСБ в Криму припинить арешти і обшуки після того, як місце дешевих і якісних українських продуктів на полицях магазинів займуть російські та білоруські. Блокада покаже, хто готовий торгувати, а хто боротися, іноді й на шкоду своєму добробуту. Акція, ініційована Меджлісом, нагадує, що свобода – це головна цінність, замінити яку неможливо ніяким сурогатом. Вживане до місця і не до місця слово «провокація» майже втратило свій початковий сенс і стало лайливим. А організатори блокади на адмінкордоні з Кримом змушують згадати, що провокація – це виклик. У цьому випадку – виклик торговцям при владі. У споконвічній соціальній ієрархії наших предків воїни вищі за торговців, а мудреці вищі за воїнів. Шляхетна провокація Меджлісу змушує визначитися кожного, хто в Україні співпричетний до долі Криму. А ті, хто не згодні, завжди мають можливість навести свої аргументи або вийти з ладу.

Анвар Деркач, журналіст

Я думаю, что сейчас Ляшко, судя по всем признакам, остается с Коломойским

“. Но он настолько грязно работает и настолько подставляется, что никто не захочет пачкаться о его поддержку дальше. Я вчера был на эфире телеканала Коломойского на программе, которая как раз такими брутальными методами действует – “Право на владу“. Там было все видно. Они в последний момент завели в программу дополнительных экспертов –депутата из фракции Ляшко, юриста, который якобы его защищает. У нас на каналах олигархов всегда было видно, на кого работают те или иные политики. Это было видно, когда Ляшко работал еще на Фирташа и Левочкина и на “Интер“ как хозяин приходил, а ему дополнительные кресла подставляли, а других экспертов выгоняли, потому что “хозяин пришел“. Я такое слышал буквально дословно. Та же история была постоянно и на каналах Коломойского“ - рассказал Чорновил.

Политолог предполагает, что сейчас Коломойский просчитывает, выгодно ли ему дальнейшее взаимодействие с Ляшко.

“Но в какой-то момент Коломойский оценит, что для него это уже невыгодная ситуация. Сейчас просчитывается, способен ли Ляшко после таких очень грязных скандалов подняться и доказывать всем, что он гоним и преследуем, а не просто злодей. Сейчас оценивают, “схавает ли пипл“ или не “схавает“. Если решат, что пипл такое не ест, то Ляшко выбросят из обоймы Коломойского. А если посчитают, что люди смогут проглотить любые объяснения о политических преследованиях и поверят, что Мосийчук не виноват, не воровал и взяток не брал, то в таком случае Ляшко еще некоторое время будет оставаться в обойме Коломойского, потому что тому сейчас максимально необходимо создать демонстрацию своей силы в Украине и показать, как его политические проекты контролируют Украину, а потом, возможно, и выходить на центральный уровень с шантажом“ - говорит эксперт.


Он подчеркивает, что правоохранительная система в Украине не способна полноценно бороться с политической коррупцией.

“У нас нет тотальной борьбы с коррупцией. Даже не потому, что не могут, а зачастую попросту не хотят. Я знаю эту нашу бюрократическую правоохранительную систему, она неспособна переварить нормальным способом даже элементарные преступления. Даже элементарные обвинения и процессы, лежащие на поверхности. Она не способна этого делать, особенно когда речь идет не каком-то несчастном бедолаге, который не в состоянии адвоката нанять, а о политической фигуре, способной организовать серьезное мероприятие, подключить прессу, чтобы на каждой ошибке следствия очень жестко ставить акценты. Тогда наша правоохранительная система сразу начинает пробуксовывать“ - уверен Чорновил.

По его мнению, у правоохранительной и судебной систем Украины может не хватить сил, чтобы довести до конца дела по обвинению крупных политических фигур.

“Я далек от обвинений, что не хотят сделать более тотальную зачистку от коррупции, но я вижу, что элементарно не в состоянии – прокуратура в этом просто ноль. СБУ несколько больше может сделать, но тоже довести нормально дело до конца не умеют. Поэтому я не уверен, будут ли они готовы сейчас, проглотив Мосийчука, на какой-то новый серьезный шаг. Они будут несколько месяцев проглатывать и пережевывать это событие. Сейчас у них несколько нардепов от партии “Свобода“ проглочены, которые действительно засветились в преступлениях и их надо судить“ - сказал политолог.

По его словам, есть ряд дел, открытых правоохранителями на нескольких политиков, и в скором будущем вполне вероятны скандалы, подобные скандалу с Мосийчуком.

Комбат 28-ї окремої механізованої бригади затриманий під час отримання хабара за пропуск транспорту за лінію розмежування в зоні АТО.

Про це в ефірі програми "Свобода слова" на ICTV сказав заступник генерального прокурора України, головний військовий прокурор Анатолій Матіос.
"Затримано командира батальйону 28-ї окремої механізованої бригади, який отримав хабар - 1 мільйон 100 тисяч гривень за пропуск десяти транспортних засобів за лінію розмежування", - сказав повідомив Матіос.
Комбату пред'явлено підозру за статтями Кримінального кодексу про сприяння у фінансуванні тероризму, незаконному переміщенні товарів та одержання неправомірної вигоди.
"Нам довелося два місяці це документувати, чекати, поки вся бригада без винятку буде відведена з місця бойових дій", - пояснив головний військовий прокурор.

Верка..

Майдан за "Чый Крым".

Как рассказал глава МВД в Херсонской области Илья Кива, сейчас за спокойствием на акции следят около 300 правоохранителей. «За время блокады мы остановили и вывели из области 429 фур. С каждым водителем приходилось проводить личную беседу, но, к счастью, обошлось без драк. Для безопасности участников акции, мы отодвинули их палаточный городок на 10 км от границы с АРК», — рассказал Кива.

Сами активисты разбили уже три палаточных городка у каждого КПП. «Спим в палатках, на карематах. На улице установили душ и туалеты, провели свет. Есть своя полевая кухня, где наши женщины кормят не только нас, но иногда и пограничников. Ночью дежурим посменно, как в армии», — рассказал нам участник акции Валид. За дорогами наблюдают пристально: пропускают только пустые фуры. Также курсируют через границу потоки пешеходов и легковые авто. «Пеших не досматриваем, а вот авто — выборочно. В 95% случаев водители к этому относятся с пониманием, а тех, кто отказывается, досматривают сотрудники ГАИ уже на законных основаниях», — говорит Валид.

И пока активисты держат оборону на границе, крымчане уже ощутили последствия блокады: «Цены на фрукты и овощи поднялись в 1,5 раза за последнюю неделю на фоне новостей о блокаде. Учитывая стоимость российских товаров, которые изначально дороже, рост цен еще впереди», — говорить житель Симферополя Константин Стасюк. По словам жительницы Красноперекопска Юлии Осипенко, украинские товары стали постепенно исчезать с крымских прилавков. «Теперь очень много российского, а вот украинские попадаются все реже. Жаль, конечно, молоко, например, я только украинское брала — оно гораздо вкуснее», — говорит Юлия.

Как рассказал глава Меджелиса Рефат Чубаров, первые результаты акции уже есть: «Президент поручил внести на рассмотрение ВР проект об отмене закона о торговле с Крымом. Теперь ждем предстоящей сессионной недели (начнется 5 октября. — Авт.). А вот РФ с нами на контакт так и не вышла, — говорит Чубаров. — Потому у нас есть и более жесткий план мер: энергетическая блокада АРК уже с середины осени». Но эксперты называют такой шаг нецелесообразным. «Технически это возможно, но экономически и политически — неэффективно. РФ может прекратить поставки энергоносителей в ответ: тут пострадать может и газопровод, и импорт электроэнергии, и поставки угля», — считает директор энергопрограмм НАНУ Валентин Землянский.

сэлфі

Шэдэўр:

Константин Затулин: Вот такая история. И история, к сожалению, состоит в том, что мы не успели оказать такую поддержку, в условиях, когда Партия Регионов затыкала собой, как пробка бутылку, такую поддержку русскоязычному электорату на Восточной Украине, которая бы привела к росту его самосознания, сплочённости, выработке методов противодействия, гражданской активности, хотя бы сродни той, которая была проявлена на Западной Украине.
В результате, только Донецк с Луганском, и то, с какими мучениями, вышли на эту дорогу сопротивления. А Одесса надорвалась в Доме Профсоюзов….
Валентин Филиппов: Ну, Одесса надорвалась чуть-чуть раньше, …
Константин Затулин: Ещё раньше, но Дом Профсоюзов, просто, венчал ….
Валентин Филиппов: Ну, это была красивая точка, организованная фашистами. На тот момент сопротивления, как такового, не было.
Константин Затулин: Я думаю, что эти фашисты, конечно, совершили, мало того, что преступление, но ещё и глупость. Им не нужно было доводить до этого, им не нужно было создавать вот этот образ, который всё равно сдетонирует рано или поздно.
Валентин Филиппов: Ну, я не знаю, не знаю. Вы знаете, они же осознано всё это делали. Это всё управлялось. Губернатором. Там….
Константин Затулин: Это обычное жлобство. Жлобство этой фашиствующей силы националистической.
Валентин Филиппов: Им надо было запугать. Вы поймите, в Одессе 80% пророссийские, и надо было как-то запугать. Демонстративно предъявить, что — мы Вас будем….
Константин Затулин: Да, такой аргумент есть. Но на следующем витке истории это же всё возвращается.
Валентин Филиппов: Не-не-не! Они же не знают, что у Истории есть витки.
Константин Затулин: Ну, тогда я им соболезную.

Гандляр вокнамі: «Вы ня думайце, што „Правы сэктар“ — гэта банда такая, як у вас па тэлебачаньні паказваюць»

Едзем шукаць, дзе б замовіць вокны. У цэнтры мястэчка знаходзім некалькі крамаў. Абыходзім усе, каб знайсьці найбольш прывабны варыянт. На шмат якіх крамах — налепкі з інфармацыяй, што адсотак ад продажу тавараў ідзе на патрэбы ўкраінскага войска.
Знаходзім краму, на якой спыняем свой выбар. Гандляр падлічвае кошт акна для Білібухі. Той уражаны — выходзіць амаль у тры разы таньней, чым у Бярозе. У краме дзівімся чарговы раз — на шафе побач з украінскім стаіць маленькі беларускі чырвона-зялёны сьцяжок. Валер Білібуха пытаецца ў гаспадара крамы, чаму сьцяжок ня бел-чырвона-белы. Той адказвае, што іхняя фірма раней была сумесная беларуска-ўкраінская, а бел-чырвона-белы сьцяг гатовы паставіць, калі яму прывязем.
Разгаворваемся з гаспадаром крамы пра палітыку ды пра настроі ва ўкраінскім грамадзтве. Распавядае, што палітыка Пятра Парашэнкі яму падабаецца, але ёсьць расчараваньне ў прэм’ер-міністру Арсеню Яцанюку. На думку шмат каго з украінцаў, кажа, рэформы ідуць занадта павольна.
Пытаюся, ці ёсьць у Ратне «Правы сэктар»:
«Ды вы ня думайце, што „Правы сэктар“ — гэта банда такая, як у вас па тэлебачаньні паказваюць», — кажа гаспадар крамы.
Гандляр апавядае, як расейская прапаганда паўплывала нават на ўкраінцаў, якія жывуць у Расеі. Быў выпадак, што сын не прыехаў на пахаваньне маці, баючыся тутэйшых «бандэраўцаў»:
«Каб не расейцы, ужо б даўно вайна скончылася. У нас 20–25% ваюе тых данбасаўцаў, усе астатнія — наёмнікі з Расеі...
У мяне два пляменьнікі ў Расеі. Але што зь людзьмі зрабілася! „У вас там бандэраўцы, у вас там бандэраўцы...“ А ты, кажу, хто? То ж ты бандэравец, толькі служыш Пуціну, баісься сюды прыехаць. Кажу, прыедзь, я табе пакажу, што тут у нас... Маці нагу паламала была — ён ні разу не прыехаў. А ў другога маці памерла, мая сястра — ён не прыехаў на пахаваньне! Ну што зрабілася з гэтымі людзьмі? Здаецца ж, нармальныя былі хлопцы. Я яму пачынаю расказваць — баіцца нават гаварыць...»
Відаць, што тэма канфлікту з Расеяй балючая для бізнэсоўца. Распавёў, што быў нават выпадак, калі ён адмовіўся прадаваць тавар прарасейскім беларусам:
«Вашы тут адны таксама прыяжджалі — я аднаго як „вычысьціў“. Замову тут рабіў. А ну, кажу, сэпаратысты, зьбірайцеся ды шукайце дзе хочаце!..»
Замовіўшы вокны, сыходзім ад гандляра. На разьвітаньне мой спадарожнік кажа «Слава Ўкраіне!», крамнік адказвае: «Героям слава!»

У цэнтры Ратна заўважылі намёт з надпісам «Свобода» і лягатыпам — тры ўзьнятыя ўгару пальцы.

У намёце чалавек раскладае партыйныя газэты. Знаёмімся: гэта кіраўнік арганізацыі Ўсеўкраінскага аб’яднаньня «Свобода» ў Ратне Мікола Гарбачук. Пытаюся, ці вальней стала займацца палітычнай дзейнасьцю пасьля Майдана. Суразмоўца адразу тлумачыць, што ён апазыцыянэр:
«На маю асабістую думку, выгналі зьмея — атрымалі дракона. Рэпрэсіяў яшчэ болей стала. У любы момант да мяне могуць прыйсьці і знайсьці які „гранатамёт“, то я не зьдзіўлюся. Падкінуць можна ўсё, быў бы чалавек, а артыкул знойдуць. „Блёк Парашэнкі“ для мяне — „Блёк Пуціна-Парашэнкі“. Гаворыць адно, а ў рэальнасьці робіць зусім іншае. Вайну на Данбасе ніхто ня хоча прыпыняць, ім выгадна. Данбас ды Крым нам ня плацяць ні за газ, ні за сьвятло, ні за ваду. Затое ў нас пэнсіі не растуць, заробкі не растуць. Улада гуляецца — дагуляецца...», — выказвае сваю незадаволенасьць суразмоўца.Мікола Гарбачук растлумачыў, што неўзабаве ва Ўкраіне мясцовыя выбары, а ён распаўсюджвае газэту свайго аб’яднаньня:
«Нас не дапускаюць ні на тэлебачаньне, нікуды, таму самы танны спосаб — раздаваць газэту. Па мажлівасьці раздаём, едзем па сёлах, па маленькіх хутарах, раздаём. Як казаў наш Сьцяпан Бандэра — „дайсьці да кожнага ўкраінца“. Мы пад гэтым лёзунгам і жывём».
Разьвітваемся зь Міколам Гарбачуком звыклым тут «Слава Ўкраіне!», ён нам адказвае: «Жыве Беларусь!»