Нова Воєнна доктрина України:

визначає Російську Федерацію воєнним противником України та умови звільнення тимчасово окупованих територій України;

виходить із високої імовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили як головної загрози національній безпеці України у воєнній сфері;

підтверджує відмову від політики позаблоковості та відновлення стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію;

визначає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині України, у тому числі інспірованого іноземними державами;

враховує збільшення ролі інформаційно-психологічних операцій;

наголошує на потребі удосконалення системи мобілізаційної підготовки і мобілізації та суттєвого збільшення професійної складової у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях;

формулює заходи з підготовки держави до оборони, необхідні для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності держави, а також завдання розвитку оборонного та безпекового потенціалу України як необхідної умови відсічі збройної агресії тощо.

Печерский районный суд в Киеве начал рассмотрение ходатайства по избранию меры пресечения еще одному участнику митинга под Верховной Радой 31 августа Богдану Тицкому. Его подозревают в организации массовых беспорядков и участии в них, а также в нанесении тяжких телесных повреждений сотрудникам правоохранительных органов.

.
Дело ведет следственный судья Печерского районного в городе Киеве суда Олег Белоцерковец. На заседании суда присутствует и группа активистов, поддерживающая Тицкого. Кроме того, пришли народные депутаты от "Радикальной партии" Андрей Лозовой и Игорь Мосийчук.
Адвокат Тицкого – Виктор Смалий - заявил об отводе следственного судьи. Поскольку заявление об отводе судьи должно было рассматриваться под председательством тогоже Белоцерковца, Смалий заявил о втором отводе судьи.
В связи с этим суд ушел принимать решение.
Однако после того как судья вышел из зала, Мосийчук набросился на прокурора.

АТО

З 5 ранку і до 18 годин всі збройні провокації противник здійснював поблизу Донецька", - йдеться в повідомленні.
Так, о 05.13 бойовики зі стрілецької зброї і гранатомета вели вогонь по українському опорному пункту в Авдіївці. А близько 13-ї та 16-ї години зі стрілецької зброї бойовики обстріляли сили АТО в Мар’їнці і Пісках, інформує прес-центр АТО.

Коломойський відзначив:

"Коли собака без намордника когось кусає Злодзея?, потрібна карати і собаку, і, що важливо, її господаря. Собак у таких випадках присипляють. А в нашому випадку можна відправити накладним платежем у Грузію, щоби вона відповіла за покусаних там людей". "Що стосується господаря, ми розуміємо, хто він", - додав підприємець. "Я вважаю, немає сенсу питати з брудного шмаркатого наркомана доти, доки він не пройде курси реабілітації від наркозалежності. Моя лінія поведінки – зустрічатися з ним у судах, відстоювати свою честь і гідність там, отримувати матеріальну компенсацію. Саакашвілі заявляв, що у нього зарплата двісті тисяч доларів – хай із неї сплачує"

Возьмем для примера хорошо известную историческую личность – Адольфа Гитлера. Лично на Гитлера возлагают ответственность за Вторую мировую войну, за ужасы и жертвы, к которым эта война привела.

Откуда у ребенка из небогатой семьи, у которого по окончании 4-го класса отличные оценки были только по рисованию и физкультуре, оказались «сверхчеловеческие способности»? Ведь за Гитлером пошли миллионы людей – творить преступления, совершать которые прежде считали для себя невозможным; или просто не думали о таких возможностях. Может, дело не в личности, а в чем-то другом? Я перечитывал биографии многих знаменитых личностей, прочитал десятки статей на тему лидерства – и не нашел секретной формулы, гена лидерства, этого «божественного дара». Лидера делают обстоятельства, его выносит на вершину власти стечение обстоятельств.

Что вынесло на вершину власти Гитлера? Чтобы понять это, нужно проанализировать состояние, в котором находилась Германия после поражения в Первой мировой войне. Это условия Версальского договора, наложившие ограничения на возможности Германии в военной сфере, репарации, которые были несправедливыми и экономически невыполнимыми. Вот в это время накопившегося напряжения и общественного недовольства волею случая и вознесся на трибуны красноречивый и фанатично убежденный в верности своих идей Гитлер. Правильные были идеи или нет – этого общество не могло проанализировать, но определенно было понятно: из того болота, из трясины, в которой находилась Германия, нужно как-то выбираться. А тут появился лидер, который искренне верит в то, что знает, где выход

ЗАРОДЖЕННЯ ВОЄННОЇ РОЗВІДКИ

-Олександре Олександровичу, давайте повернемось на початок 90-х років. Пригадайте, як формувалась воєнна розвідка в Україні? З чого все починалось, і як пройшло відділення від радянської системи?
-Коли в 1991 році був утворений Головний штаб Міністерства оборони, я був серед тих 30 чоловік, які входили у той час до оперативної групи створення Збройних Сил України. Я тоді обіймав посаду виконуючого обов'язки начальника управління воєнної контррозвідки Служби безпеки України. Оскільки воєнна контррозвідка у своїй роботі базується на військових формуваннях, то я володів ситуацією, яка там склалася.
Начальником Головного штабу, який потім перейменували в Генеральний, був генерал Живиця. Він приїхав з Москви, і, при формуванні структури Головного штабу Збройних Сил України його диспозиція була така, що «ми не будемо тут розгортати частини розвідки. Нам все це в рамках співдружності буде надавати російське ГРУ». Безумовно, що міністра оборони Костянтина Морозова ця позиція не влаштовувала. Він запропонував мені на цей період відкомандируватись сюди і допомогти йому створювати воєнну розвідку. Для мене це був непростий вибір. Я все життя працював в системі КДБ. Але для мене прикладом була ситуація в Радянському союзі. Після звільнення керівника ГРУ Сєрова, на цю посаду рішенням політбюро було призначено заступника голови КДБ генерала Івашутіна. Саме він створив нинішню систему «монстра» ГРУ.
Я закінчував вищу школу КДБ і це все знав в теорії. Я погодився, і оцінюючи з позиції сьогоднішнього дня, скажу що це був правильний вибір Морозова і Кравчука про призначення на посаду керівника воєнної розвідки людину з органів, із СБУ. По-перше, в Міноборони України, яке тільки створювалося, офіцери приїздили з усіх куточків Радянського союзу. В тому числі там були і члени військового штабу ГКЧП, які повтікали з Москви, щоб сховатися від Єльцина. А, по-друге, методика жорсткого управління в Міноборони, вона не дозволила б офіцеру, вихідцю із того середовища, здолати всі бюрократичні перешкоди.
В ті часи ми повернули в Україну більше 400 офіцерів-професіоналів - розвідників, не тільки українців за національністю, а й громадян України, чиї батьки тут проживали. Серед них були люди, які виділялися своєю активністю і розумінням проблеми. Одним з таких офіцерів був полковник Сергій Горбатовський. Він очолював центр агентурної розвідки в Закавказзі, приймав участь у всіх гострих подіях, які там відбувалися.
В результаті мене було призначено начальником головного управління розвідки Міноборони, а Горбатовський став моїм першим заступником. Він дуже активно почав проводити роботу по утворенню воєнної розвідки в Україні. Вже тоді ми розуміли, яким буде ставлення Росії до України. Будучи вихідцями з тієї радянської школи, ми знали почерк росіян, знали, як вони обнімались із так званими партнерами по Варшавському договору, а в реалії Москва їх контролювала і проводила проти них відповідну роботу. Безумовно, ми розуміли, що нічого нового Росія не вигадає і так само буде ставитися і до України, і тому вже настороженість у нас була.